Пластика тубулярних грудей у Про Косметік

Що таке тубулярна деформація “Козячі” груди?

Тубулярні груди – важка вроджена аномалія молочної залози. Протягом останніх років цей стан різними авторами називається по-різному: “туберозні груди”, “тубулярні груди”, “snoopy-breast”, “гіпоплазія нижнього полюса молочної залози” і т.д. Переконливо доведено, що анатомічною передумовою цього стану є вроджена відсутність зовнішнього листка поверхневої фасції в ділянці сосково-ареолярного комплексу, по краях якого формується щільне фіброзне кільце, особливо жорстке у нижніх відділах. В пубертатний період (статевого дозрівання) по мірі розвитку залози відбувається грижеподібне випячування паренхіми (мяких тканин грудей) через ці щільні фіброзні ворота. Тканина в процесі розвитку не опускається, щоб заповнити нижню півсферу грудей, а “вивалюється” через грижевий дефект з розвитком мегаареоли (дуже великої ареоли) та птозом – опущенням молочної залози.

Все про зменшення грудей на сторінках нашого сайту

Хірургічна корекція тубулярності (пластика, корекція грудей) – складна проблема, оскільки перед хірургом ставляться наступні складні завдання: розширити основу молочної залози, покращити її форму та обєм; сформувати підгрудну складку, скорегувати птоз та зменшити калібр – діаметр ареоли. Незважаючи на чисельні тактичні підходи та технічні прийоми для пластики – корекції тубулярних грудей, багато питань залишаються не зясованими до кінця, а віддалені результати хірургії, на жаль, не завжди можна визнати достойними.

Класифікація тубулярної деформації грудей

Сьогодні для визначення типу тубулярності користуються класифікацією J.Grolleau (1999) та індексом Норвуда.
I тип – гіпоплазія нижнього медіального квадранта;

II тип – гіпоплазія обох нижніх квадрантів;

III тип – гіпоплазія усіх чотирьох квадрантів;

IV тип – грибоподібна деформація залози;

ІНДЕКС НОРВУДА = ВИПЯЧУВАННЯ АРЕОЛИ / ДІАМЕТР АРЕОЛИ

ІНДЕКС НОРВУДА ДЛЯ НОРМАЛЬНИХ ГРУДЕЙ – 0.19 (0.07 – 0.35)

ІНДЕКС НОРВУДА ДЛЯ ТУБУЛЯРНИХ ГРУДЕЙ – 0.54 (0.41 – 0.66)

I тип тубулярності грудей

Для корекції тубулярності першого типу імплантати, як правило, використовуються не дуже часто. Доступ – циркумареолярний, деепідермізація ареоли з таким розрахунком, щоб діаметр неоареоли (нової ареоли) був в межах 4-5 см. Під час операції пластики грудей розсікаються щільні фіброзні зєднання між мязевим шаром та шкірою з медіального (внутрішнього) боку молочних залоз. Мобілізується латеральний (зовнішній) нижній квадрант молочної залози, який модифікується насічками та фіксується окремими швами в зоні дефіциту мяких тканин (медіально). Доступ навколо ареоли пошарово зашивається згідно техніки “round-block” для того, щоб присадити високий конус молочної залози.

Пластика грудей проведена А.Б.Різником

Іноді, пацієнтки з тубулярною молочною залозою I типу, все-таки бажають збільшити обєм грудей (збільшення пластика грудей імплантатами). Для таких випадків доцільно використати циркумареолярну (периареолярну) підтяжку грудей з одномоментним ендопротезуванням (збільшенням) молочних залоз круглими (сферичними) імплантатами.

Збільшення грудей проведене А.Б.Різником

II тип грудної тубулярності

При другому типі тубулярності у пацієнток з достатньою кількістю власних тканин часто використовують техніку L.Ribeiro. В ході цієї операції після деепідермізації мегаареоли (прийом Шварцмана) і дисекції мяких тканин до рівня нової субмамарної складки, залоза мобілізується на всьому протязі (медіально та латерально) та розсікається косо в горизонтальній площині до фасції великого грудного мязу. Нижній клапоть загортається донизу (ротується навколо власної осі) заповнюючи собою дефіцит мяких тканин нижніх квадрантів.

Наступним етапом здійснюється “підгонка” шкірного ліфчика молочних залоз, використовуючи традиційні прийоми мастопексії (підтяжка грудей, пластика грудей). Останнім часом ми використовуємо новий для України вид шовного матеріалу GORE-TEX, що чудово зарекомендував себе в естетичній хірургії молочних залоз, зокрема для операції мастопексії (підтяжки грудей).

Пластика грудей проведена А.Б.Різником.

III тип тубулярності

При III типі тубулярності молочних залоз, в усіх пацієнтів застосовується ендопротезування (пластика збільшення грудей) в поєднанні з операцією по C.Puckett, M.Concannon або A.Mandrekas. При операції C.Puckett, молочна залоза мобілізується проксимально, відділяючи іі від фасції великого грудного мязу практично до рівня верхніх відділів. Потім тканина молочної залози розсікається по задній поверхні допереду косо зверху вниз, але не на всю глибину. Нижній клапоть розвертається вниз і допереду, покриваючи імплантат у нижніх відділах.

Корекція грудей проведена А.Б.Різником

У частині випадків для корекції тубулярної деформації проводиться етапне лікування. На першому етапі доцільно використовувати тканинні експандери, а на другому, після розтягнення мяких тканин – використовувати постійні грудні протези (бажано в анатомічному дизайні та з мікрополіуретановим покриттям).

На даному етапі нашого практичного досвіду (поки що) можемо стверджувати, що поліуретанова технологія суттєво наблизила виробників грудних протезів до створення майже досконалого продукту для збільшення / пластики молочних залоз.

Методика ліпофілінгу для корекції грудей

Технологія ліпофілінгу (трансплантації, пересадки жиру) усе активніше застосовується для корекції залишкових, незначних післяопераційних дефектів форми та обєму молочних залоз. Спроби корегувати тубулярну деформацію грудей виключно етапною пересадкою – трансплантацією жиру (2-3 операції) поки що неоднозначно оцінюються світовим професійним співтовариством.

Ми також схильні розглядати ліпофілінг, як метод корекції незначних дефетів молочних залоз, хоча частиною американських та європейських пластичних хірургів демонструються доволі непогані результати пластики тубулярних грудей власним жиром пацієнтки. Проте, слід зауважити, що в середовищі хірургів персональними професійними невдачами: (множинними гранульомами та жировими кистами, випадками тотального розсмоктування трансплантованого жиру та ін.) прийнято ділитися “тільки з своїм колегам і то – дуже тихо”. Іншими словами: широкий загал (публіка) не володіє “закритою” інформацією, що ж стосується мережі Інтернет, інформація про ліпофілінг – суцільний позитив.

Очевидно, що кожен обирає свій шлях в професії. Наше бачення методики ліпофілінгу для корекції грудей (пластика грудей жиром) – поки що утриматись від введення жиру пацієнтки безпосередньо в молочну залозу. Допускається введення автожиру виключно у підшкірну жирову клітковину ділянки грудей, наприклад з метою маскування контурів грудних протезів (імплантатів) після операції збільшення грудей у худорлявих пацієнток. Що ж стосується обличчя, сідниць та деформацій мяких тканин інших локалізацій – пересадка жиру дійсно є непоганим методом хірургічної корекції дефектів зовнішності, особливо у випадках де дефіцит обєму тканин перевищує 3-4 см3. Більше того, у нашій клініці пересадка/трансплантація жиру (ліпофілінг) поставлена “на потік”, особливо у випадках корекції вікових змін обличчя (пластика обличчя, пластика повік) та пластики сідниць.

Покращення якоств життя після мамопластики

Слід зауважити, що у більшості випадків пацієнтки з тубулярною молочною залозою задоволені результатами хірургічної корекції. Очевидно, це повязано з усвідомленням анатомічної чи косметичної аномалії уже в підлітковому віці та раннім розвитком психологічного дискомфорту, а іноді і глибокої депресії. Тому навіть незначне покращення форми грудей після операції (пластика грудей), дуже позитивно сприймається пацієнтками та їх оточенням.

Post scriptum

Що стосується мого персонального бачення проблеми лікування важких вроджених вад розвитку грудей, зокрема тубулярних асиметрій. Видається логічним, що з метою одержання стабільних віддалених результатів хірургічної корекції, слід проводити ідентичні мануальні (технологічні) прийоми на обох залозах, у тому числі – імплантацію/протезування грудей.

Зокрема для цього випадку, раціонально було б почати з підшкірної субтотальної мастектомії з навколоареолярного доступу справа (видалити частину мяких тканин залози з редукцією/підгонкою шкіри та діаметру ареоли до лівої залози). На цьому ж етапі, або шляхом окремого хірургічного втручання доцільно встановити під великі грудні мязи круглі силіконові експандери, що за 6 місяців замінюються же на постійні поліуретанові протези (ідеально – однакових об’ємів/ваги та дизайну для кожної з сторін). З точки зору механіки – усе логічно: ми врівноважуємо обєми мяких тканин молочних залоз і ліквідуємо залозу-грибок справа, симетризуємо шкірні покриви та калібри ареол та встановлюємо однакові за вагою імплантати. З точки зору медичної етики – ми повинні видалити орган (молочну залозу хоч і дефективну але без ознак пухлинного переродження). Якщо для чоловіків (лікування гінекомастії) цей прийом є юридично виправданим, то для жінок цей маневр може трактуватися в суді, як інвалідизуюча операція. Саме тому техніки крою-розпластування з метою корекції тубулярних молочних залоз, до сьогодні не втрачають своєї актуальності.