Контрацепція та ракові захворювання

Пластична хірургія у Львові
+38 (067) 724-11-25
YouTube
Instagram

Вплив оральних контрацептивів на здоров’я жінки.

Вивчаємо ризики. Інтимна хірургія Львів

Оральні контрацептиви вперше почали застосовуватися на початку 60-х років 20-го століття. Зручність застосування, ефективність і оборотність дії зробили цей вид контрацепції надзвичайно популярним у всьому світі. Проте, зараз, через понад 50 років після появи перших ОК, полеміка про можливий вплив цих препаратів на виникнення і розвиток ряду злоякісних пухлин, особливо гормонозалежних, не тільки не закінчилася, а й набула нового змісту.
Найбільш широкого поширення набули два види контрацептивів: комбіновані і міні-піли.
Комбіновані ОК (КОК) містять два штучно синтезованих аналога жіночих статевих гормонів – естроген і прогестерон в різних комбінаціях. Естроген стимулює зростання і розвиток матки в пубертатному періоді, викликають проліферативні зміни ендометрія в першу фазу менструального циклу, а також впливають на тканину молочної залози протягом усього життя жінки, особливо в пубертатному і періменопаузальном періодах. Прогестерон – гормон другої фази менструального циклу, викликає секреторну трансформацію ендометрія. Якщо відбувається запліднення яйцеклітини, секреція прогестерону триває. Прогестерон називають гормоном, що підтримує вагітність ( «pregnancy-supporting»), з чим пов’язують його контрацептивний ефект. Синтетичні аналоги прогестерону називаються прогестагенамі або прогестинами. Дія КОК направлено на придушення овуляції. КОК придушують секрецію гонадотропних гормонів, внаслідок чого не дозрівають фолікули і не підвищується секреція естрадіолу, відсутній овуляторний пік лютеїнізуючого гормону і не утворюється жовте тіло. Розрізняють монофазні КОК (всі таблетки мають однаковий склад), дво- і трифазні КОК (таблетки, що приймаються протягом менструального циклу, містять різні дози препаратів).
Другий тип ОК називається міні-піли, вони містять тільки прогестаген. Контрацептивний ефект міні-пілів слабкіший, ніж ефект КОК, і залежить від дози прогестагенів. При застосуванні високих доз прогестагенів, контрацептивна дія міні-піли подібна з такою як і у КОК. При використанні прогестагенів в середніх дозах зберігається коливання рівнів гонадотропних гормонів і предовуляторном збільшення секреції естрадіолу і лютеїнізуючого гормону, однак яєчники не реагують на підвищення рівня лютеїнізуючого гормону і овуляція не відбувається. При прийомі малих доз прогестагенів (наприклад, 0,3 мг / сут норетистерону) овуляторним виявляються 40% менструальних циклів, 24% протікають з недостатністю жовтого тіла, 36% циклів ановуляторні, при цьому в половині з них відбувається дозрівання фолікула, а в половині – немає.
Роль ендогенних статевих стероїдів в етіопатогенезі злоякісних захворювань органів жіночої репродуктивної системи очевидна. У той же час можливу участь в гормональному канцерогенезі синтетичних аналогів жіночих статевих гормонів, що входять до складу ОК, активно дискутується в науковій літературі.

Рак молочних залоз. Перспективи маммопластики.

Рак молочної залози (РМЗ) займає перше місце в структурі онкологічної захворюваності та смертності серед жіночої популяції економічно розвинених країн. Роль хронічної гіперестрогенії в етіопатогенезі РМЗ підтверджена безліччю клінічних та експериментальних досліджень. Оскільки більшість чинників ризику РМЗ пов’язано з тривалим впливом на тканину молочної залози ендогенних статевих стероїдів (ранній вік менархе, пізня менопауза, відсутність вагітностей, що завершилися пологами, перші пологи після 30 років, велика перерва між пологами), можливість асоціації тривалого застосування ОК з ризиком РМЗ становить серйозний науковий і клінічний інтерес.

Всесвітнє епідеміологічне дослідження Спільної Групи з вивчення гормональних чинників ризику РМЗ в 1996 році показало деяке підвищення ризику розвитку РМЗ у жінок, які нещодавно почали і в даний час приймають ОК. Але після 10 і більше років після закінчення прийому препаратів, ступінь ризику РМЗ не відрізняється від такої у жінок, які не застосовували ОК. Крім того, відзначена менша ступінь прогресії РМЗ у пацієнток, які припинили прийом ОК 10 і більше років тому в порівнянні з хворими на РМЗ, що ніколи не застосовували ОК. Таким чином, аналіз результатів 54 наукових робіт 200 авторів (близько 90% епідеміологічних досліджень в світі з даної тематики), що включив більше 53 000 пацієнток з РЖМ і більше 100 000 здорових жінок, свідчить про можливий зв’язок між прийомом ОК і розвитком РМЗ.

Однак ряд дослідників отримали результати, що контрастують з представленими вище. В одній з робіт вивчалися фактори ризику РМЗ серед 4 682 здорових жінок і 4 575 пацієнток з РМЗ, у віці від 35 до 64 років. Вчені прийшли до висновку, що серед жінок цієї вікової групи, застосовували ОК раніше або використовують ОК в даний час, ризик РМЗ не вище, ніж у контрольній групі. У тому ж дослідженні показано, що ні тривалий період застосування ОК, ні високий вміст естрогенного компонента, ні початок використання ОК у віці раніше 20 років, ні обтяжена спадковість по РМЗ у жінок які застосовують ОК, не підвищує ризик розвитку РМЗ.

Рак шийки матки та використання контрацепції.

Раку шийки матки (РШМ) належить друге місце за поширеністю серед онкологічних захворювань у світі (після раку молочної залози) і перше місце серед причин жіночої смертності від раку в країнах, що розвиваються. Численні дані літератури свідчать про поліетіологічність патологічних процесів екто- і ендоцервікса, але ключовий з них – повязаний зконцепцією і етіопатогенезом РШМ, безсумнівною є також є вірусна гіпотеза. Встановлено, що критичним фактором етіопатогенезу цервікальних інтраепітеліальних неоплазій (ЦІН) та РШМ є інфікування вірусами папіломи людини (ВПЛ). Поряд з доведеною роллю ВПЛ в генезі РШМ, значимість кофакторів пухлинної трансформації мало зрозуміла. Дослідженнями останніх років встановлено гормонозалежність і гормоночутливість епітеліальних клітин ектоцервікса.

Дані про вплив стероїдної контрацепції на частоту виникнення ЦІН і РШМ суперечливі. У 1992 році експерти ВООЗ дійшли висновку, що тривале (5 років і більше) застосування ОК може призводити до деякого збільшення ризику РШМ. У медичних умовах до прийнятності методів контрацепції (WHO, 2000) відзначено, що тривале застосування ОК збільшує можливість переходу ЦІН в мікроінвазивну карциному. Результати масштабного дослідження V. Beral  підтвердили цю концепцію. Достовірно встановлено, що на тлі застосування ОК ЦІН прогресує швидше, ніж при використанні внутрішньоматкових контрацептивів. Проте, інші автори стверджують, що при ретельному скринінгу серед пацієнток з ВПЛ, приймаючих ОК (при спостереженні протягом 10 років після діагностики ВПЛ-інфікування), не відзначено підвищення ризику РШМ.

Вищевикладені дані є вагомим аргументом на користь необхідності спостереження жінок, які тривалий час застосовують ОК, в групі ризику по розвитку РШМ.

Рак ендометрія та рак яєчників.

У багатьох клінічних, епідеміологічних і морфологічних дослідженнях обгрунтовано і конкретизовано уявлення про протективний вплив КОК на ендометрій і яєчників – застосування КОК призводить до значної редукції ризику виникнення раку ендометрія (РЕ) і раку яєчників (РЯ). Причому захисну дію помічають через рік після початку застосування КОК і триває це до 15 років після закінчення прийому препаратів. Чим триваліший прийом КОК, тим сильніше виражений їх протективний ефект: застосування ОК протягом 5 і більше років знижує ризик РЕ і РЯ на 54%, більше 10 років – на 80%. В одному з досліджень показано, що КОК з високим вмістом прогестогена більш виражено і тривало в порівнянні з ОК з низьким вмістом прогестогена, знижують ризик розвитку РЯ.
Незважаючи на загальноприйняту концепцію захисної дії КОК на ендометрій і яєчники, ряд дослідників дотримується іншої думки. Зокрема, існує думка, що тривале використання ОК може дещо збільшувати ризик розвитку РЯ у жінок з обтяженістю щодо цього захворювання спадковістю, які не мали жодної вагітності. В іншому дослідженні показано, що застосування КОК більше 5-ти років призводить до підвищення ризику розвитку РЯ.

Використання оральних контрацептивів. Підводимо підсумки.

Сукупність представлених даних наукової літератури не дозволяє виключити можливий вплив ОК на ризик розвитку деяких злоякісних новоутворень.
Основним завданням клініцистів є кваліфікований індивідуальний підхід до оцінки показань і протипоказань при призначенні даного виду контрацепції.
У веденні пацієнток важливу роль відіграє ретельний скринінг РМЗ і РШМ в процесі контрацепції.
З метою формування у пацієнток, які застосовують ОК, мотивації для динамічного спостереження, їм повинна бути надана вичерпна інформація про можливе підвищення ризику розвитку ряду онкологічних захворювань.

Чи була корисною ця інформація?

Клікніть на зірочку щоб проголосувати!

Середня оцінка / 5. Кількість голосів:

No votes so far! Be the first to rate this post.